Книжкова виставка "Голодомор.Болісна пам'ять, яку не можна забути"

 

Голодомор 1932–1933 років — одна з найтрагічніших сторінок української історії. Це не лише статистика мільйонів загублених життів, а тисячі німого болю, зламаних доль, родинних історій, які передавалися пошепки. Сьогодні ми знову звертаємося до цієї теми, щоб пам’ятати, розуміти і не дозволити правді зникнути.

Художня література має унікальну силу — вона здатна оживляти минуле, торкатися серця, проводити читача крізь людські переживання, що стоять за історичними фактами. Саме тому ми відкриваємо книжкову виставку художньої літератури про Голодомор: щоб через слово, образ і особисті історії нагадати про трагедію, яка назавжди змінила український народ.

Запрошуємо читачів поринути в книги, що говорять за тих, кому не дали голосу.

Пам’ять — це наш захист.

Правда — наша сила.

А читання — наш шлях до розуміння минулого та творення свідомого майбутнього.

Улас Самчук, «Марія»

Вважається, що роман «Марія» - перший художній твір про Голодомор. Він був заборонений у часи радянської влади, адже розкривав жорстку правду про штучний голод, створений для знищення української нації. Власний досвід та свідчення очевидців трагедії лягли в основу твору письменника. Головна героїня – сімдесятирічна Марія, разом із рештою українців зазнає страшного голоду. Сильна характером жінка пережила у своєму житті багато горя. У образі Марії уособлена сама Україна. Твір відображає реальний стан речей у 30-х роках, дає розуміння, наскільки важко було жити селянам, змушує задуматись про істинні цінності.

Василь Барка, «Жовтий князь»  

Іще одним твором художньої літератури, який присвячено Голодомору 32-33 років, є роман «Жовтий князь» письменника Василя Барки. Він створив жовтого князя - символа демона зла, що приносить лише спустошення, руйнування, біль та смерть. У своєму творі автор відобразив власні спогади про страшне лихо, а також точні свідчення очевидців Голодомору, зокрема його рідного брата та родини. У центрі сюжету – сім'я Катранників, серед яких залишився живим лише молодший син. Життя сім'ї сповнене вражаючих, страшних подій. Але герої в усіх ситуаціях не втрачають людяності. Історична правдивість робить твір Василя Барки цінним для кожного читача.

Світлана Талан, «Розколоте небо»

Сучасна українська письменниця Світлана Талан пише твори у жанрі «реальних історій». Роман «Розколоте небо» присвячено темі колективізації та Голодомору в Україні. Письменниця відобразила події 30-х років на прикладі одного селища на Луганщині. Українське село, де були плодючі сади та родючі землі, спустошила голодна смерть. Справжні, невигадані жахи описує авторка: на які відчайдушні та жахливі вчинки йшли люди, аби вижити в лихі часи голоду. Та у цих трагічних подіях знаходиться місце і для кохання, яке то виринає на перший план, то ховається за чорною, пекельною реальністю. «Розколоте небо» перевертає свідомість читача та відкриває для когось незнані сторінки історії.

Енн Еплбом, «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» 

Історик, журналістка, письменниця Енн Еплбом присвятила свою книгу історичним подіям 30-х років. Авторка заглибилась у питання передумов Голодомору та його наслідків для України. Це історія про сталінський режим, наміри радянської влади, які у результаті не справдилися. Письменниця у своїй праці використала усні свідчення, архівні документи, щоденники, дослідження українських та зарубіжних науковців. Енн Еплбом у своїх дослідженнях дійшла висновку, що Голодомор – це не наслідок колективізації, а результат дій бригад активістів, які забирали у селян все до останньої крихти.

Євген Гуцало, «Сльози божої матері»

Оповідання розповідає про хлопчика та його матір, які пережили важкі історичні трагедії, зокрема Голодомор. Люди втратили близьких, віру в добро й у майбутнє. Мати зберігає ікону Божої Матері, і коли на ній з’являються сльози, це сприймається як знак Божого болю за людські страждання та водночас — як промінь надії.

Твір показує, що навіть після найстрашніших випробувань, як Голодомор чи війна, віра й духовність допомагають людям вистояти.

Тодось Осьмачка «Ротонда душогубців»

У творі Тодось Осьмачка «Ротонда душогубців» зображено глибокий трагізм долі українського народу напередодні великого голодомору 1932–33 років, подано художньо-психологічний аналіз організації цього штучного голодомору правлячою тоді тоталітарно-терористичною сталінською клікою. Роман «Ротонда душогубців» — це вражаюче жахливий літопис злочинного винищення українства в період примусової колективізації, нелюдських жорстокостей НКВС. Головний герой роману — Іван Брус — носій національної ідеї українського народу, а водночас і герой, якому немає місця в суспільстві тоталітарного режиму. У канві твору митець описує діяння українських інтелігентів-патріотів.

Дімаров Анатолій, «І будуть люди»

Роман охоплює життя українців від початку ХХ століття до післявоєнних років. Через долі багатьох героїв автор показує бурхливі історичні події: Першу світову війну, революції, колективізацію, Голодомор 1932–33 років, репресії та Другу світову війну.

Головна думка твору — попри всі трагедії й втрати, народ виживе й житиме далі, бо в людях є сила, любов і прагнення до справедливості. Дімаров зображує звичайних людей, їхню боротьбу, страждання й віру в майбутнє, підкреслюючи незнищенність українського духу.